Найдорожчий спосіб робити контент — вигадувати теми з голови. Виходять статті, які цікаві всередині компанії й нікому назовні: пошук їх не показує, бо ніхто такого не питає.
При цьому Google щодня показує, що саме питають, — просто в самому рядку пошуку й у блоках усередині видачі. Це безкоштовне джерело, яке чомусь використовують рідше, ніж платні сервіси з застарілими базами.
Три місця, де лежать готові теми
Перше — спливні підказки в рядку пошуку. Введіть базовий запит своєї ніші й не натискайте Enter: список, що випав, — це реальні продовження, які набирають люди. Далі трюк: додайте до запиту літеру, потім іншу, потім слова «як», «чи», «скільки», «для» — щоразу підказки будуть іншими.
Друге — блок «Люди також запитують» усередині видачі. Він цінний тим, що росте: розкриваєте одне питання — під ним підвантажуються ще кілька, і так вглиб. За пʼять хвилин з одного запиту можна витягнути два десятки формулювань.
Третє — повʼязані запити внизу сторінки видачі. Вони показують, куди людина йде далі, коли перша відповідь не закрила питання. Це прямі підказки для наступних матеріалів у темі.
Чому це працює краще за вигадування
Підказка — це не здогадка про попит, а сам попит, записаний словами клієнта. І майже завжди його слова відрізняються від ваших: ви кажете «ландшафтне проєктування», клієнт шукає «скільки коштує зробити двір». Стаття, написана мовою клієнта, збігається із запитом буквально, а не приблизно.
Другий плюс — ці фрази довгі й конкретні, тобто це той самий довгий хвіст, за який реально можна ранжуватися новому сайту. Ми розбирали механіку в матеріалі про низькочастотні запити й довгий хвіст: десять статей під точні питання дають більше, ніж одна під загальний високочастотний запит, у якому ви ніколи не обійдете великі майданчики.
Як відсіювати зібране
Зібрати легко, складніше не потонути. Питання, які варто брати, мають дві ознаки: людина, яка їх ставить, потенційно ваш клієнт, і у вас є що відповісти по суті, а не загальними словами.
Питання «скільки коштує», «чи можна самому», «що краще — А чи Б», «чому не працює» — робочі майже завжди: за ними стоїть людина перед вибором. Питання суто довідкові («хто винайшов…») дають трафік, який ніколи нічого не замовить.
Далі — намір. Кілька схожих на вигляд питань можуть мати різний намір, і тоді це різні сторінки; кілька несхожих можуть мати один намір, і тоді це один матеріал з кількома розділами. Плутанина тут дорого коштує — про це в розборі пошукового інтенту і канібалізації ключів.
Від списку питань до структури сайту
Зібрані питання зручно розкладати не в плоский список, а в групи навколо великої теми. Одна група — це майбутній кластер: опорна сторінка про тему загалом і кілька матеріалів під конкретні питання, які на неї посилаються. Так само влаштована структура тематичних кластерів, і саме вона робить із набору статей систему.
Групування заодно показує дірки: якщо в кластері пʼять питань, а закрито два, ви бачите наступні теми без жодного мозкового штурму. А коли список готовий, його варто звірити з тим, що вже є в конкурентів у топі, — механіка ручного розбору описана в матеріалі про аналіз конкурентів, і зазвичай вона показує, які питання вони закрили погано.
Куди підказки вставляти всередині статті
Найпростіший робочий прийом: питання зі списку стає підзаголовком, а перший абзац під ним — прямою відповіддю в два-три речення. Далі можна розгортати деталі. Такий формат читає і людина, яка сканує сторінку очима, і пошук, який шукає готову відповідь для блоку з питаннями.
Другий прийом — блок питань і відповідей унизу матеріалу з тих формулювань, які не потягнули на окремий розділ. Це природний спосіб покрити варіації одного питання без плодження тонких сторінок. Як писати такі відповіді, щоб вони не були водою, ми розбирали в матеріалі про текст для сайту.
І остання перевірка: через два-три тижні після публікації подивіться в консолі, за якими саме фразами сторінка почала показуватися. Часто там будуть питання, яких ви не збирали, — і це найточніші теми для наступних матеріалів. Як знімати ці дані, описано в розборі як перевіряти позиції сайту.
Коротко
Теми для сайту не треба вигадувати — пошук показує їх сам у трьох місцях: підказки в рядку пошуку, блок «Люди також запитують» усередині видачі та повʼязані запити внизу сторінки. Це живі формулювання клієнтів, а не оцінки з баз, і майже завжди вони відрізняються від професійної мови компанії. Брати варто питання, за якими стоїть людина перед вибором: скільки коштує, чи можна самому, що краще, чому не працює. Далі зібране групується за наміром: одне питання — розділ, група питань з одним наміром — стаття, велика тема з кількома статтями — кластер з опорною сторінкою. Всередині матеріалу питання стає підзаголовком, а під ним іде пряма відповідь у два-три речення. Через кілька тижнів консоль покаже, за якими фразами сторінка реально показується, — це найточніше джерело наступних тем.
Ми в Obliko розробляємо сайти під ключ і на старті зазвичай збираємо саме такий список питань клієнтської ніші — з нього виростає і структура сайту, і план матеріалів на найближчі місяці. Якщо не впевнені, що ваш сайт відповідає на реальні запитання клієнтів, — напишіть, подивимося разом.
Чим підказки Google кращі за платні сервіси ключових слів?
Вони показують не оцінку частотності, а реальні формулювання, які люди набирають просто зараз. Платний сервіс дає число «1200 запитів на місяць» із бази, зібраної колись; підказка в рядку пошуку — це живий зріз того, що вводять сьогодні, включно з тими довгими фразами, яких у базах узагалі немає. Для малого бізнесу з локальним попитом це часто єдине правдиве джерело: у платних інструментах ніші на 30-50 запитів на місяць виглядають як порожнеча.
Чи можна брати питання з блоку «Люди також запитують» дослівно як заголовки?
Брати дослівно варто саме питання всередині статті — як підзаголовок або пункт FAQ. А от заголовок сторінки краще формулювати ширше, під тему загалом, інакше ви наплодите десяток майже однакових сторінок під варіації одного питання й вони почнуть конкурувати між собою. Правило просте: одне питання — це розділ; група питань з одним наміром — це стаття.
Скільки тем можна зібрати таким способом за один вечір?
Реально — 30-50 робочих тем на кілька місяців наперед. Механіка проста: береться базовий запит ніші, з нього виписуються підказки, з кожного блоку «Люди також запитують» — вкладені питання, які підвантажуються при розкритті. Обмежує не кількість, а відсіювання: половина зібраного буде або поза вашою послугою, або з нульовим комерційним сенсом.
Що робити, якщо в ніші взагалі немає підказок?
Це означає одне з двох: або запит сформульовано занадто вузько й треба піднятися на рівень вище (не «встановлення поворотних воріт у Кременчуці», а «поворотні ворота»), або попит у ніші справді формується не в пошуку, а в соцмережах і на рекомендаціях. Другий випадок реальний і його краще визнати рано: тоді бюджет часу йде не в блог, а в інші канали.
Потрібен сайт або застосунок?
Розробляємо під ключ — від дизайну до запуску. Порахуємо ваш проєкт безкоштовно.