Каталог зазвичай проєктують за пів години: «ну тут у нас будуть категорії, як у постачальника в прайсі». А потім два роки дивуються, чому магазин не видно в пошуку, чому люди не знаходять товар, який точно є, і чому конверсія нижча за очікування.
Річ у тім, що каталог — це не папки для товарів. Це одночасно навігація для покупця й головний SEO-актив магазину. Більшість пошукового трафіку в електронній комерції приходить не на головну й не на картки товарів, а на сторінки категорій: люди гуглять «зимові черевики жіночі», а не назву конкретної моделі. Отже, ваші категорії — це і є ваші посадкові сторінки. І якщо їх розклали «як у прайсі постачальника», то ви буквально віддали конкурентам попит.
Дві задачі, які вирішує структура
Тримайте в голові обидві, бо вони іноді тягнуть у різні боки.
Задача людини: зайшов — за три-чотири кліки знайшов те, що треба, і не почувався ідіотом. Людина не знає ваших внутрішніх назв, не читає підказки й не хоче вивчати вашу логіку.
Задача пошуковика: для кожного типу попиту існує окрема сторінка, яку можна показати в результатах. Є запит «чоловічі зимові куртки» — має бути сторінка рівно про це.
Хороша структура закриває обидві. Погана — жодної: покупець блукає, а трафік іде повз.
Скільки рівнів
Робочий орієнтир — два-три рівні:
Взуття (розділ)
└── Жіноче взуття (категорія)
└── Черевики (підкатегорія)
└── товари
Чому не більше? Дві причини. По-перше, людина губиться: кожен зайвий рівень — це розвилка, на якій частина покупців просто йде. По-друге, вага сторінки розмивається з глибиною: чим далі сторінка від головної, тим менше в неї шансів у пошуку. Категорія на пʼятому рівні, до якої треба клікнути шість разів, для Google — глуха периферія.
Головний критерій не в самій кількості рівнів, а в довжині шляху: до будь-якого товару має бути три-чотири кліки з головної. Якщо сім — структура задовга, треба або зменшувати вкладеність, або переносити частину розрізнень у фільтри.
Зворотна крайність теж існує: плаский каталог, де 300 товарів лежать в одній категорії «Товари». Тоді людина скролить нескінченну стрічку, а ви маєте одну сторінку замість двадцяти можливих точок входу з пошуку.
Категорія чи фільтр: головна розвилка
Це те місце, де помиляються найчастіше й найдорожче.
Категорія відповідає на питання «що це за товар». Фільтр — «який саме». Черевики — категорія. Розмір 42, чорний колір, ціна до 2000 ₴ — фільтри.
Але як вирішити в спірному випадку? Наприклад, «зимові черевики» — це категорія чи фільтр «сезон = зима»?
Практичне правило: категорією має бути те, що люди шукають окремим запитом у Google.
- «Зимові черевики жіночі» — гуглять тисячі разів. Отже, категорія: власна адреса, свій заголовок, свій текст, свій опис. Це посадкова сторінка, яка приводитиме трафік.
- «Черевики 42 розміру синього кольору дешевше 2000» — так не шукає ніхто. Це фільтр.
Тобто розвилка вирішується не логікою вашого складу, а попитом. І дізнатись про попит можна тільки одним способом — зібрати семантичне ядро до того, як малювати каталог. Не після. Саме звідти видно, що люди шукають «взуття для бігу» окремо від «кросівок», а «подарунки для чоловіків» — це взагалі окрема категорія, якої немає в жодному прайсі постачальника.
Обидві помилки коштують грошей:
- Зробили категоріями все підряд, включно з розмірами й кольорами → сотні напівпорожніх сторінок, які конкурують між собою й розмивають вагу.
- Заховали в фільтри реальний попит → «зимові черевики» шукають, а у вас такої сторінки немає — і трафік іде до конкурента, у якого вона є.
Окрема технічна пастка — сторінки фільтрів, що потрапляють в індекс. Кожна комбінація фільтрів створює адресу, і магазин може згенерувати тисячі майже однакових сторінок. Це шкодить. Але деякі комбінації фільтрів варто навмисне відкривати для індексації — саме ті, за якими є попит. Цю механіку ми детально розбирали в матеріалі про пошук і фільтри в інтернет-магазині.
Називайте так, як шукають люди
Класична пастка: категорію називають внутрішнім терміном, який зрозумілий тільки вам і постачальнику.
- «Продукція групи А» — ніхто не шукає.
- «Артикули Bosch серії X» — ніхто не шукає.
- «Різне» / «Інше» / «Аксесуари» — сміттєзвалище, у яке скидають те, що не змогли класифікувати. Люди туди не заходять, а пошуковику ця сторінка нічого не каже.
Категорія називається словами покупця. Якщо люди кажуть «мийка високого тиску», а не «апарат гідродинамічний» — категорія називається так, як кажуть люди. Прайс постачальника — це його внутрішній документ, а не ваш маркетинг.
Один товар — кілька категорій
Питання, яке виникає завжди: сукня має бути в «Сукні», але ще в «Новинки» й у «Розпродаж». Можна?
Можна, це нормально. Проблема не в самій належності, а в адресах.
Погано так — коли товар отримує різні адреси залежно від шляху:
/sukni/chervona-suknia/
/novynky/chervona-suknia/
/rozprodazh/chervona-suknia/
Це три адреси з однаковим контентом. Для пошуковика — дублі: він мусить сам вирішувати, яку показувати, і вага розмивається на три.
Правильно — у товару одна постійна адреса, незалежно від того, звідки в нього зайшли:
/tovar/chervona-suknia/
А належність до категорій — це просто звʼязок у базі даних. Хлібні крихти при цьому показують основну категорію. Якщо історично вже наплодили дублів, ситуацію закриває canonical — але краще одразу будувати правильно.
Хлібні крихти й меню
Хлібні крихти (Головна → Взуття → Жіноче → Черевики) — це не декор. Вони роблять три речі: показують людині, де вона; дають «крок назад» замість виходу з сайту; віддають пошуковику структуру машинозчитуваною (через структуровані дані вони ще й потрапляють у результати пошуку замість голої адреси). Для магазину — обовʼязково.
Меню — це верхні один-два рівні структури, не весь каталог. Спроба впхнути туди все закінчується мега-меню на пів екрана, у якому на телефоні неможливо влучити пальцем. Памʼятайте, що більшість людей дивиться каталог із телефона — тому адаптивність тут не побажання, а умова роботи.
Що ще критично: перелінковка між категоріями. Споріднені розділи, підкатегорії всередині категорії, посилання з статей блогу на категорії — це те, чим ви розганяєте вагу по каталогу, і це безкоштовно. Механіку розбирали в матеріалі про внутрішню перелінковку.
Сторінка категорії — це не просто сітка товарів
Якщо категорія має ранжуватись у пошуку, вона мусить бути сторінкою, а не просто списком:
- Осмислений заголовок H1 — «Жіночі зимові черевики», а не «Каталог».
- Свої title й description — не шаблон «Купити | Магазин» на всі 200 категорій. Про це — у матеріалі про title і description.
- Короткий текст із користю. Не «сеошна вода» на 2000 знаків унизу, яку ніхто не читає, а два-три абзаци, які реально допомагають обрати: чим відрізняються моделі, на що звернути увагу.
- Логічне сортування за замовчуванням. Не за артикулом. Хіти, новинки, наявність — те, що має сенс для покупця.
- Товарів у наявності — зверху. Категорія, яка відкривається шеренгою «немає в наявності», — це втрачений відвідувач.
Перебудова: як не зламати те, що працює
Якщо ви зрозуміли, що каталог треба переробляти, — головне попередження: не змінюйте адреси просто так.
Стара адреса, яка перестала існувати, — це втрачена сторінка: для Google вона зникає, а нова починає з нуля. Магазини так втрачають половину трафіку за тиждень і потім пів року відновлюються.
Правильний порядок:
- Спершу семантика — зрозуміти, які категорії взагалі потрібні за попитом.
- Скласти карту відповідностей: кожна стара адреса → нова.
- Налаштувати 301-редиректи за цією картою.
- Прибрати внутрішні посилання на старі адреси (редирект працює, але посилатись треба одразу на нове).
- Оновити sitemap і відправити в Search Console.
- Стежити за помилками в GSC перші тижні.
Це нудна ручна робота, але вона зберігає все, що ви накопичили. Детальний чек-лист — у матеріалі про перенос сайту без втрати позицій; там та сама механіка.
Головне
Каталог — це не папки, а навігація для покупця й головний SEO-актив: більшість пошукового трафіку магазину приходить саме на сторінки категорій, а не на головну чи картки. Тримайте два-три рівні й шлях до товару в три-чотири кліки. Головна розвилка — категорія чи фільтр — вирішується попитом: те, що гуглять окремим запитом («зимові черевики»), має бути категорією з власною сторінкою, решта — фільтр. Тому семантику збирають до проєктування каталогу, а не після. Називайте категорії словами покупця, а не прайсу постачальника, тримайте одну постійну адресу на товар незалежно від шляху, робіть хлібні крихти й нормальні сторінки категорій із заголовком і текстом. А якщо перебудовуєте структуру — тільки з картою 301-редиректів, інакше втратите накопичені позиції за тиждень.
Ми в Obliko починаємо магазин зі структури: збираємо попит, розкладаємо каталог під нього, розділяємо категорії й фільтри так, щоб не плодити порожні сторінки й не ховати трафік. Напишіть — подивимось ваш каталог і чесно скажемо, де там закопаний попит, за яким люди зараз ідуть до конкурентів.
Скільки рівнів вкладеності має бути в каталозі?
Здоровий орієнтир — два-три рівні: розділ → категорія → підкатегорія. Наприклад: Взуття → Жіноче взуття → Черевики. Якщо рівнів більше чотирьох, покупець губиться, а сторінки нижнього рівня отримують так мало ваги, що майже не мають шансів у пошуку. Головний критерій не в кількості рівнів, а в тому, чи можна дійти до будь-якого товару за три-чотири кліки з головної. Якщо доводиться клікати сім разів — структура задовга.
Чим категорія відрізняється від фільтра?
Категорія відповідає на питання «що це за товар», фільтр — «який саме». Черевики — це категорія, розмір 42 і чорний колір — це фільтри. Практичне правило: категорією має бути те, що люди шукають у Google окремим запитом. «Зимові черевики» гуглять — отже, це категорія з власною сторінкою й текстом. «Черевики 42 розміру синього кольору з доставкою» — так ніхто не шукає, це фільтр. Плутанина в цьому місці або плодить сотні порожніх сторінок, або ховає попит, за яким можна було б приводити людей.
Чи можна розміщувати один товар у кількох категоріях?
Так, і це нормально — сукня може бути і в «Сукні», і в «Новинки», і в «Розпродаж». Проблема виникає, коли товар отримує кілька РІЗНИХ адрес залежно від категорії, з якої в нього зайшли. Тоді пошуковик бачить дублі однієї сторінки. Правильне рішення: у товару одна постійна адреса незалежно від шляху, а належність до категорій — це просто зв'язок у базі. Хлібні крихти при цьому можуть показувати основну категорію.
Що буде, якщо перебудувати каталог і змінити адреси?
Якщо просто змінити — ви втратите позиції всіх старих сторінок: для Google вони зникнуть, а нові почнуть життя з нуля. Тому перебудова каталогу завжди робиться з картою редиректів: кожна стара адреса має віддавати 301 на свій новий відповідник. Це нудна ручна робота, але вона зберігає накопичену вагу. Окремо перевіряють, що не залишилось внутрішніх посилань на старі адреси і що новий sitemap відправлено в Search Console.
Потрібен сайт або застосунок?
Розробляємо під ключ — від дизайну до запуску. Порахуємо ваш проєкт безкоштовно.